Бесплатные шаблоны тут: Шаблоны Joomla. Объективы для Sony Alpha - Объективы Minolta и Sony.

Співрозмовник «Світу» Владислав ГОНЧАРУК

Академік НАН України Владислав Гончарук:  «Свою місію на Землі я бачу у втіленні мрії присвятити себе пізнанню всесвіту і відкрити принципово нові знання про речовину життя – воду»

Учені переконують: люди повинні жити 120-130 років. Саме цей відрізок часу закладено в генетичну програму клітини. Українці в середньому живуть 67,5 року (61,7 – чоловіки і 73,4 – жінки), а їхнє «здорове життя» складає ще менше - лише 55 років. Однією з найвагоміших причин його малої тривалості, попри екологію, стреси, негативні звички, є недостатня якість питної води.

Щоб визначити оптимальну воду для вживання, науковці всього світу продовжують вивчення цієї найбільш загадкової речовини на Землі. Понад 30 років її досліджує академік НАН України, академік-секретар Відділення хімії НАН України, директор Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського НАН України Владислав ГОНЧАРУК. Сьогодні він – співрозмовник «Світу».

Власне українські стандарти

- Владиславе Володимировичу, здається, ще ніколи проблема питної води не поставала перед людством так гостро, як в останні роки. У Всесвітній день води, що відзначається 22 березня, особливий акцент робиться на заходах, пов’язаних з охороною та розвитком водних ресурсів. Цьому питанню приурочують конференції в різних країнах світу та один раз у три роки – Всесвітній форум води. На знак офіційного визнання значення водних проблем Генеральна Асамблея ООН проголосила період 2005-2015 років міжнародним десятиліттям «Вода для життя». Як образно зауважили фахівці ЮНЕСКО, «живемо ми вгорі за течією чи внизу за течією води, - ми всі в одному човні»...

- Дійсно, проблема питної води в усьому світі була, є і буде досить актуальною. Це пов’язано з тим, що, по-перше, на планеті дуже швидко збільшується чисельність людей і, по-друге, зменшуються водні ресурси, які вже не в змозі забезпечувати землян необхідною кількістю питної води. Практично всі прісні джерела стали в тій чи іншій мірі забрудненими продуктами життєдіяльності людини.

Ми, науковці, повинні визначитися, що саме маємо на увазі, говорячи про питну воду? Упродовж не одного десятка років я переконуюсь у тому, що в кожного своє уявлення про неї. У світі широта контролю за різними компонентами води відрізняється в багато разів. ВООЗ рекомендує 95 контрольованих компонентів, у США їх - 102, в Україні – 29. На кого орієнтуватися?

У принципі, світ пішов неправильним шляхом, на який його штовхнули медики, змусивши хімічними, мікробіологічними, радіохімічними методами контролювати окремі складові води. Бурхливий розвиток хімії, фармацевтики, медицини, агропромислового комплексу призводить до того, що людина щороку синтезує сотні тисяч нових препаратів для власних потреб. Сьогодні близько 35 мільйонів хімічних сполук знаходяться в довкіллі, звідки, зрештою, і береться вода для пиття. Тим більше здається абсурдним, коли в Україні контролюють біля 20-30 хімічних сполук із десятків мільйонів! Чи є право на основі цих мізерно малих вимірювань говорити про якість води?

Це питання принципово неправильне, треба йти «людським» шляхом, відповідно до теорії біосфери, яку створив Володимир Вернадський 100 років тому, передбачаючи, що наступним етапом розвитку буде ноосфера – гармонія людського розуму і біосфери. Та в нас ні розуму не залишилося, ні біосфери... Зате створили техносферу – і живемо в штучних умовах.

Можна багато говорити про різноманітні мутації (для прикладу, пташиний і свинячий грип), але мутантним стає увесь світ - з причини надзвичайно великого забруднення. Ми “ковтаємо” це забруднення, насамперед, із питною водою, яку ніхто не може ефективно доочистити, і найголовніше – ніхто не може проконтролювати. Здається, зайшли в глухий кут...

- Як вийти з нього, ви знали давно. Чому ж мовчали?

- Дійсно, я до цього прийшов біля 30 років тому. До речі, чим учені відрізняються від пересічних людей? Тим, що вони про певне явище стверджують тільки тоді, коли мають докази його існування.

Те, що вода неякісна, знав ще у 80-х роках. Саме тоді і заявив, що водопровідна вода в місті Києві непридатна для пиття. Постало питання: яку ж воду пити? Відповідь на нього вже мав, адже шукав її впродовж багатьох років досліджень. Результатом цієї гігантської роботи стали бювети - альтернативне пряме джерело постачання води високої якості, придатної для пиття. Вважаю, що лише завдяки відкритим бюветам свою місію на Землі я виконав. Сьогодні в Києві їх близько 300, і всі ці роки я персонально несу відповідальність за якість бюветної води.

До речі, перші бювети, якщо говорити про технологію використання підземної води, були відкриті понад 100 років тому. До 90-го року в Києві не було жодної колонки. Вода з артезіанської свердловини напряму не виводилася, а змішувалася з Дніпровською або Деснянською водою і хлорувалася, що абсолютно недопустимо і навіть незрозуміло: для чого? Це вже не питна вода, а технічна, до речі, дуже токсична. Інша річ, коли мовиться про дніпровську воду, куди стікають каналізаційні стоки з усіма інфекційними захворюваннями. Ми ж не знезаражуємо воду з криниці (хоча там можуть бути інші проблеми). Джерельна вода теж не знезаражується, люди її п’ють і, між іншим, живуть довше, ніж у містах...

Я єдиний, хто знехтував цими уявленнями про знезараження і, дякуючи партійному квитку в кишені та авторитету Академії наук, змусив тих, від кого це залежало, повірити мені і відкрити бювети на артезіанських свердловинах, на пряме надходження води з-під землі, без будь-якої обробки. Проте, зауважу, що в кінці 80-х міністерства і відомства, що відповідали за підземні води, були категорично проти.

- Чому?

- Тому, що так не прийнято у світі. За світовими стандартами, вся вода повинна знезаражуватися.

- І ви вирішили знехтувати світовими стандартами?

- Так. Я зрозумів, що треба створювати власні стандарти. Ми не повинні під когось підлаштовуватися, не повинні грати чи то за європейськими, чи то за світовими правилами. Кілька років поспіль було витрачено на це і нарешті торік вдалося повністю завершити розробку нових стандартів на питну воду, які принципово відрізняються від усіх світових підходів. У жодній країні світу немає державних стандартів, які б визначали якість води за параметрами, розробленими в Україні. Не хочу здатися гучномовним, але це, дійсно, революційний підхід.

Можливо, буду надто різким, але вважаю, що медики світу проводять аморальну політику, коли в питній воді визначають норми отрутохімікатів. Гранично допустима концентрація (ГДК) миш’яку, ртуті, свинцю, пестицидів у питній воді – це нонсенс! Скажімо, у водопровідній воді допускається 60 мг хлороформу. Для живої біоти це – смертельна доза. Миші і щурі, якщо вони здорові, відразу не вмирають, але клітини поступово гинуть. Через якийсь час найбільш вразливий людський організм починає виходити з ладу. Тобто, з точки зору загальної біології кожному має бути зрозуміло: токсичні речовини нормувати у воді не можна. Тим паче, як я вже говорив, визначити в нинішніх антропогенних умовах ГДК у принципі неможливо. Третина із 29 контрольованих компонентів водопровідної води в Україні – суто фізичні (колір, мутність, температура, вміст кисню тощо), які аж ніяк не впливають на якість води. Хімічних сполук приблизно половина і половина з них малозначущі, які не мають відношення до токсикології – кальцій, магній, калій, натрій та інші солі. Токсичних елементів - одиниці, тоді як мільйони залишаються поза сценою, і їхня роль у формуванні якості води не просто визначальна, а гігантська.

Твердження, що санітарні лікарі контролюють якість водопровідної чи іншої води некоректне, позбавлене всякого сенсу: і фізичного, і хімічного, і просто людського. Вивчаючи накопичений світовий досвід, а головне, проводячи цілеспрямовані дослідження, давно переконався в тому, що хлорована вода в принципі не може бути питною, це технічна, у кращому разі санітарно-гігієнічна вода, придатна в домашніх умовах, скажімо, для миття підлоги. Її вживання викликає важкі захворювання, стимулює утворення ракових клітин. Навіть купання в ній призводить до певних проблем, бо хлорорганіка, особливо з гарячою водою, повністю всмоктується шкірою.

- Процес кип’ятіння не убезпечує?

- Ні, зникає лише частина леткої органіки. Ми кип’ятимо воду і дихаємо речовинами, які випаровуються з води і стають ще більш небезпечними для нас, адже потрапляють в організм напряму - через легені (під час пиття шкідливі речовини піддаються «переробці» в кишечнику, печінці і нирках). Чоловіча імпотенція пов’язана з хлорорганікою – це доведено. Пестициди, якими обробляють поля, потрапляють у річки, звідти - у водопровідну систему, яку без спеціальної технології очистити від них дуже важко. Хіба можна говорити про якість води, якщо ми її взагалі не контролюємо, а якщо й намагаємося це робити, то цей контроль нікчемний.

- Час від часу з’являється інформація про те, що в київському водогоні (та й не тільки київському) вода вимагає доочищення. Ми ж віримо і йдемо до крамниць за водоочисним фільтром… Чи можна таку воду доочистити?

- Чому водопровідну воду треба чистити? Тому, що вона токсична. Як мінімум, є хлорорганіка. Крім того, алюміній, залізо, марганець і т. д. Фільтр не очищує, а, навпаки, забруднює воду. На ньому утворюються гігантські колонії мікроорганізмів і як наслідок – дуже токсична маса продукту їх  життєдіяльності. Цю масу ми випиваємо разом з водою. Наведу аналогію: ступінь токсичності синьо-зелених водоростей перевищує токсичність ціаністого калію в тисячу разів, однак самі по собі вони нешкідливі. Коли ж потрапляють у водопровідну мережу і піддаються хлоруванню – виділяють величезну кількість токсикантів. У результаті стає токсичною вода, в якій гинуть клітини. Подібно вони діють на організм людини, провокуючи різні захворювання. Хтось проживе довше, борючись із цими токсинами, – залежно від потужності самого організму. Тобто, ви гроші викидаєте (до речі, немалі) і за свої ж гроші організм труїте, наносячи йому величезну шкоду.

- Торік, спілкуючись зі «Світом» ви сказали, що залишилася остання інстанція, яка не узгодила розроблені держстандарти на водопровідну воду – Міністерство охорони здоров’я...

- Тепер можу повідомити, що минулий рік закінчився для нас дуже успішно – 31 грудня 2009 року усі профільні організації, провідні фахівці з водопідготовки і медики, окрім Міністерства охорони здоров'я поставили свої підписи  під новими державними стандартами.

Дейтерій і біотестування

- Мабуть, пересічному обивателю буде незрозуміло, навіщо, образно кажучи, все життя присвячувати дослідженню води? Що може бути простіше за всім відому зі школи формулу – H2O? 

- На основі базових досліджень попередніх років ми отримали принципово нові результати, які перевертають увесь наш світогляд про появу життя і роль води в ньому. Світ, дійсно, вважає, що вода – проста речовина, але рідко хто задумувався над винятковою складністю води і її винятковою роллю в нашому житті. Ми звикли думати про воду як про молекулу, що складається із двох атомів водню та атома кисню, забуваючи одну важливу деталь – водню у нас три. І це три абсолютно різних елементи. Водень легкий - протій, якого більше всього на Землі. Тритій – радіоактивний водень, якого дуже мало і його роль у виникненні та продовженні життя теж зовсім мала. І, нарешті, водень важкий – дейтерій (0,015 відсотка), ключовий елемент, що відрізняється своїми властивостями від звичайного легкого водню.

У результаті ретельних досліджень, проведених спільно з російськими вченими, ми виявили, що від наявності дейтерію принципово залежать всі властивості води. Навіть базові константи, прийняті в усьому світі як постійні. Йдеться про чисту воду, без будь-яких домішок. Якщо вилучити дейтерій, вода кипітиме при температурі суттєво нижчій, ніж 100оС, і замерзатиме при значно нижчій, ніж 0оС.

Крім того, нам вдалося «побачити» у воді особливі структури, гігантські гетерофазні кластери, і визначити їх хімічні та фізичні властивості, розміри, кількість. Якщо говорити формальною мовою, то це вода у воді, але вона має границю розділення фаз. Саме від дейтерію залежить, скільки буде цих гігантських утворень. У воді наявні ще й нанорозмірні утворення, які ми теж зафіксували експериментально і визначили їх властивості. Більше того, дослідили, як вони випаровуються і яким чином переносять увесь той бруд, що його має звичайна вода. Це, без перебільшення, видатне відкриття.

- Виходить, що від концентрації дейтерію залежить, наскільки токсична вода для біологічних об’єктів. Напрошується питання: як визначити цю токсичність, якщо вже й держстандарти, якими можна було “прикриватися”, ви відмінили? 

- Я вже говорив, що справжній учений ніколи не скаже «погано», не пропонуючи натомість нічого іншого - кращого. Якщо бути справедливим до кінця, то проводити експерименти на щурах з метою виявлення ступеня токсичності води треба не впродовж 1-2 місяців, а впродовж років. Крім того, разом з водою в організм надходить їжа (в т. ч. генно-модифіковані продукти), шкідливі речовини потрапляють із повітря - спробуйте розділити ці інгредієнти і дослідити, від чого захворіла тварина. Тобто, експерименти не чисті, не коректні.

Ми ж розробили принципово новий метод контролю якості води - за формулою крові: на цитогенетичному рівні визначаємо, як поводиться клітина в тій чи іншій воді. За зміною цієї формули можемо говорити  про ступінь забруднення води і її токсичність. Це дає змогу бачити абсолютно достовірну картину, наскільки вода фізіологічно прийнятна або неприйнятна для організму. Тестування води на клітинному рівні організму я назвав біотестуванням і працював над ним 25 років, з того часу, коли задав собі питання, навіщо природа створила дейтерій. Ці роботи нещодавно почали публікувати, багато з них лише в стадії оформлення публікації.

Спочатку ми проводили експерименти над організмами, які живуть у прісній воді – хребетні, безхребетні та рослини. Наприклад, коли поміщали контрольну групу рибок у водопровідну воду вони одразу ж гинули, що означало надзвичайну токсичність води. Воду кип’ятили, відстоювали – рибки жили трохи довше. Спостерігаємо за рибками, що живуть у стандартній воді і тій, яку досліджуємо, тримаючи їх чотири доби без їжі. Потім відщипуємо від плавника, жабрів мікроскопічну частинку, препаруємо і аналізуємо стан клітин. Іноді зміни бувають разючі... Якщо вода хороша, клітини абсолютно однакового розміру. Якщо вода токсична, бачимо їх аномальну поведінку: вони починають неправильно ділитися, замість одного ядра в клітині помічаємо два або кілька маленьких – це характерна ознака генетичних змін. Фіксуємо і початок онкоутворень (коли клітина ділиться дуже швидко). Нам відомо, які пестициди та антибіотики викликають такі процеси. 

- Як це відображається на людях?

- Сьогодні стикаємося з численними випадками народження генетично неповноцінних дітей. Чому? Говорять – спосіб життя. Та не спосіб життя, а вода, їжа і, звичайно ж, повітря. Домінуючий фактор у цьому переліку – водний. На відміну від овочів і фруктів, вирощених у ґрунті, навіть забрудненому, вода яку ми п’ємо всмоктується в організм і всі розчинені в ній сполуки засвоюються відразу. Тому надзвичайно важливо не тоді досліджувати воду, коли людина захворіє, а на початковій стадії виявити, чи можна цю воду взагалі вживати. У медицині є наука “гігієна”. Так і тут. Найперше, потрібно вести здоровий спосіб життя і не допускати ні забруднення власного організму, ні потрапляння токсиканта в організм. Якщо з’явилися зміни, необхідно швидко змінити воду, яку вживали.

- Саме це і наштовхнуло вас на необхідність створювати нові держстандарти на воду?

- Так. Кілька років я присвятив цьому і увесь цей час намагався здолати перепону зі сторони медиків. Чому медики давали дозвіл на випуск тієї чи іншої води? Бо було на що послатися - на світові підходи, яким потрібно слідувати. Це не наша специфіка, ми просто ввійшли в той світ, у ту Європу, куди так хотіли. Насправді ж Європа переживає такі самі проблеми. Наприклад, європейські журнали друкують мої статті  в яких не називається  рівень небезпеки певних об’єктів і не зазначається, звідки ця небезпека береться. Коли ж пишу прямим текстом – переді мною з’являється шлагбаум... Тамтешні вчені, з якими знайомий, пояснюють, що залежні від фінансування корпорацій, які підтримують видання. От цим, до речі, «наш» світ ще вигідно відрізняється від «того» світу. Ми в Україні, в наших академічних виданнях, у т. ч. міжнародних (зокрема «Хімія і технологія води»), ще маємо можливість поінформувати науковців і суспільство про нові роботи і ті загрози, що з’являються в теперішньому світі.

Відповідно до держстандартів, джерело водопостачання, звідки беремо воду для пиття, повинно бути 1-ї категорії. Тобто, вода має бути настільки чиста, щоб її можна було пити без спеціальної обробки. Сьогодні таких чистих джерел немає. Дніпро належить до 3-4 категорії (залежно від різних пір року). А що таке 4-та категорія? Це – стічні води, 3-тя – розбавлені стічні води. Я не маю на увазі лише Дніпро. І Рейн, і Амазонка – всі великі ріки світу забруднені. Тому вихід був один: змінити держстандарти у бік послаблення цих вимог. Якщо іншої води немає, значить треба офіційно дозволити отримувати питну воду із брудної води, але за обов’язкової умови використання найсучасніших технологій її очищення та сучасних методів контролю, про які ми говорили. Сьогодні можна з будь-якої води отримати високоякісну питну воду, але контроль її повинен бути на рівні біотесту.

Фотокаталітичне окислення органіки

- Чи є в Україні найсучасніші технології очищення води, про які ви говорите?

- Тепер вже є. Водоочисне устаткування «Вега» розроблено в нашому Інституті колоїдної хімії та хімії води ім.А.В.Думанського НАН України і аналогів йому немає у світі. Деякі вчені, знайомі із цими установками, прозвали мене монополістом, вважаючи, що вимоги до якості води роблю під себе. Формально вони мають рацію. Але я не монополіст, бо вимагаю, щоб усі інші нас наздоганяли. Не розкриваю секретів наших підходів – вони всі запатентовані. Я хочу, щоб Україна від того, що вкладає в науку, отримувала хоч якийсь прибуток. І це нормально, даремно ніхто нічого не віддає.

- Які процеси покладено в основу цієї технології?

- Коли я займався каталітичними процесами в Інституті фізичної хімії, вивів чимало принципово нових закономірностей хімічних реакцій - будь-які домішки води виступали в ролі каталітичної отрути. З’явилася шалена думка: якщо вода є каталітичною отрутою, то чи можна каталітичні процеси проводити в середовищі каталітичної отрути – у воді? Науковий світ вважав це нонсенсом. Я ж подумав: а чому неможливо? І винайшов спосіб, рівного якому до цих пір немає у світі - фотокаталітичне окислення органічних сполук у воді. Для цього потрібні світло і певна речовина, що виступає в ролі каталізатора, скажімо, іони заліза. Якщо популярно: опромінюю воду, спрямовуючи світло, де присутнє 2-3-валентне залізо, яке починає спалювати наявну органіку – вода очищається до первозданного стану.

Перший патент у цій галузі був мій. Потім з’явилися японські, французькі, американські... Колектив нашого інституту єдиний володіє цією технологією очищення води. Багато хто хоче повторити її, та ні в кого не виходить. У мене своя маленька, але дуже велика таємниця.

- Розкрийте хоч частинку її…

- Я дуже люблю Дніпро. І мене завжди дивувало те, що скільки б нечистот не виливалося в нього, річка знову очищується до такого стану, що в ній можна купатися і навіть використовувати воду для пиття. Почав досліджувати цей процес і швидко зрозумів, що очищення відбувається тільки вдень - завдяки ультрафіолету. Але це повільний процес. Ми ж у понад мільйони разів, порівняно з природним середовищем, пришвидшили окислення органіки і “спалюємо” її за секунди – використовуючи в наших системах ультрафіолетову лампу.

- Переконані у правильності шляху, яким пішли?

- Звичайно, бо знаю, які процеси там відбуваються. Однак якби я, працюючи в Інституті фізичної хімії, не зайнявся каталізом, то цю частину роботи виконати було б принципово неможливо. У природі все влаштовано настільки доцільно і розумно, що нам, ученим, потрібно лише зрозуміти, як ті чи інші процеси відбуваються. І якщо вдасться, то трохи пришвидшити їх. Треба уважно вивчати природу і повсякчас ставити питання: чому? Тоді успіх гарантований.

- «Вега» вже десь працює?

- Минулого року в Борисполі разом з мером міста перерізали стрічку на двох бюветах, подібних до київських, але не з підземною водою, а з водопровідною водою, обробленою за нашою технологією. Із 60 тисяч жителів Борисполя 20 тисяч уже мають доступ до цієї води. Тобто, третина бориспільців цілодобово може вживати високоякісну питну воду. Вона не відповідає тим державним нормативам, які мала Україна. Вона набагато порядків краща. Вона відповідає новим стандартам.

- Вода якісніша, ніж у столичних бюветах?

- Справа не в тому. Вихідна вода там теж підземна, але забруднена, що й довели наші біотести. Наразі мова не йде про більш чи менш якісну воду. У Борисполі вода інша, ніж у Києві, бо інші солі в ній містяться. Основна ж вимога до води - відсутність токсичного і мутагенного впливу на клітини. 

Вода, дана Природою

- Як я зрозуміла, ви прихильник того, що сьогодні без шкоди для здоров’я ми можемо пити лише бюветну воду?

- І тільки її.

- Чи потрібно її доочищати?

- Ні. Подібні дії призводитимуть лише до погіршення якості води. Іноді трапляються випадки попадання хлорованої води в бюветну - це наслідок неправильної експлуатації (більший тиск водопровідної води переважає над тиском бюветної), бо хлору в підземній воді бути не може. Чисті запаси води Юрського і Сеноманського горизонтів тягнуться від Києва до Чернігова. Сформовані на глибині 200-400 м, вони захищені шарами породи, що притаманна місцевості. Поверхні води Києва дуже брудні, але пісок, гумус і, головне, глина перешкоджають підземному забрудненню. Це потужний захист, добре продуманий природою. Якщо почнемо активно викачувати воду, то змінимо процеси фільтрації і забруднимо ті горизонти. До початку встановлення бюветів викачувалося 500 тис. м3 води щодоби. Сьогодні – менш, ніж наполовину. У Києві, на Печерську, є будинки, де водопровідна вода напряму йде із свердловини. Усі інші столичні мешканці користуються водою з Дніпра, Десни або змішаною з артезіанською. Я ж вважаю, що подавати підземну воду по трубах принципово неправильно, вона повинна бути живою. Тому-то найкращі якості має вода гірських річок. І саме тому виграє Фінляндія, Швеція та інші країни, де користуються нею. Це правильний принцип у природі – усе, що рухається, живе. Так, до речі, і людина. Наш нормальний стан – це рух. Найвиразніша форма нормального стану води – її швидка течія. У криницях теж немає застояної води – там безперервний рух. І в організм повинна постійно надходити жива вода.

- Як ставитеся до можливості сплачувати за воду з бюветів?

- Категорично проти. Платити за воду, дану Природою?.. Хто і за які заслуги буде наживатися на ній? Прийдуть товстосуми до цієї води, і ми не зможемо її контролювати. Умова, яку я ставив Голові Міської ради, відкриваючи бювети, – безоплатність води. За цей час було чимало спроб приватизувати ці джерела питної води, бо ж насправді багато хто бачить не воду, а гроші, що витікають.

У Борисполі бювети також безкоштовні. Хоч я б зрозумів мера, якби він призначив якусь символічну плату. Не давив на нього, було цікаво, яким шляхом піде. Пішов правильним. Наша система доочищення води проста, але дуже ефективна. Мене, до речі, запитували, де гарантія, що вода буде такою ж через роки. Відповідаю: і через 100 років вона буде якісною, адже в систему закладено природну технологію, час від часу потрібно буде промивати споруди. У цьому - велич Природи. У ній треба шукати все найпростіше і найефективніше.

Нетоксичність на біологічному рівні – головний критерій якості бутильованих вод.

- Сьогодні ми все частіше віддаємо перевагу бутильованій воді. На вітчизняному ринку з’являється все більше її виробників. Якими показниками треба керуватися у виборі такої води?

- Досліджуючи більшість бутильованих вод, ми довели, що практично всі вони, окрім «Моршинської», токсичні. «Моршинська» - абсолютно бездоганна з біологічної точки зору, вона відповідає всім критеріям корисної води. Такі ж критерії має і артезіанська вода, хоча, по суті, вони абсолютно різні. Але є головний критерій – нетоксичність на біологічному рівні. Усі інші води викликають генетичні зміни.

- Маєте на увазі «Моршинську» негазовану?

- Звичайно. Газована вода кисла сама по собі, вона не питна. Її можна вживати хіба що в критичних умовах для збереження водного балансу, вгамовуючи спрагу. Ми не розглядаємо її як постійне джерело питної води. Мінеральні води з високим вмістом солей (більше 1 г дм3) теж не є питними, їх слід вживати як лікарський засіб – нетривалий час і саме тоді, коли це показано. До речі, в торговельній мережі багато “Боржомі”, яка втрачає свої лікувальні властивості впродовж декількох годин після того, як виходить із-під землі. Якби це було не так, люди з усього світу не їхали б у санаторії лікуватися водою.

- І все ж таки її продають…

- Бо це бізнес, який, на жаль, править світом…

- Не боїтеся, що вам закинуть лобіювання інтересів певних фірм-виробників? 

- Для мене абсолютно не має значення, хто виробник, як і те, на якій глибині і звідки взята вода, що лягла в основу бутильованої. Головне, щоб вона не впливала негативно на біологічну складову організму. У кожного виробника свої технології, але для того, щоб вода зберігалася – потрібно її консервувати. В якості консерванту виступає, як правило, антибіотик, що не дає змоги розмножуватися мікрофлорі. До речі, трапляється, виробник приносить до нас на перевірку воду, яка, за нашими оцінками, придатна для пиття. У той же час ця вода, але вже купована в магазині, має вміст токсичних речовин. От тому я виступаю за те, щоб питна вода була свіжою. Наші бювети проточні, і це правильно – вода не повинна застоюватися.

Зберіганню і транспортуванню питна вода не підлягає

- Які регіони України нині найбільш потерпають від неякісної води?

- Найчистіша вода – в Західній Україні, особливо у гірській місцевості. У Львові й Полтаві хороша підземна вода. Водопровідна вода непридатна для пиття по всій країні. За моїми оцінками, мінімум 90% населення України п’є неякісну воду, 33 млн. українців п’ють воду з басейну Дніпра – це гарантовано погана вода. Катастрофічно неякісна вода на Донеччині, Луганщині, Харківщині, Дніпропетровщині - в найбільш розвинутих у промисловому відношенні регіонах. Із них Харків уже готовий запроваджувати в себе бювети. Там немає такої води, як у Києві, її треба доочищати до біологічно безпечної.

Вода повинна бути чистою хімічною речовиною, однак не дистильованою. Важливо також пам’ятати про нюанси: у воді обов’язково мають бути солі (кальцій, магній, натрій і калій), без яких обмінні процеси і в цілому життя людини неможливе. До речі, кальцій і магній засвоюються організмом лише з води, в розчинному вигляді. Чому не п’ють дощову воду? Тому що в ній немає кальцію і магнію, хоча здавна її використовували для прання.

Від води, в першу чергу, залежить здоров’я людини. Ми втратили воду, створену природою, яку мільйони років пили люди, і перейшли на техногенну водопровідну. У кращій ситуації опинилися сільські мешканці, які п’ють воду з криниці, “настояну” на землі. Звичайно, є і колодязі з токсичною водою, але в місцевості, де немає виробництв і не вносяться добрива (із вмістом фосфору та азоту), вода на порядки краща за водопровідну. Адже її земля фільтрує.

Нещодавно в Ялті відбувся конгрес з проблем питної води. Перед начальниками водоканалів, мерами міст я публічно заявив, що вся вода, яку поставляють на український ринок, токсична. Ніхто і спроби не зробив заперечувати. Моя пропозиція - негайно починати роботи з доочищення водопровідної води і використовувати будь-які джерела чистої води не для подачі в мережу і подальших технічних цілей, а для пиття. Запропонував шукати такі джерела і кошти на реалізацію цих задумів.

- Мабуть, ви щаслива людина, якщо володієте єдиними у світі технологіями очищення і подання питної води?

- Насправді я щаслива людина, але що погано – у мене немає освічених опонентів. А вченому необхідно, щоб йому повсякчас хтось опонував. У науці, як в будь-якій системі влади, потрібна опозиція – тоді буде рух уперед. Мені опонують медики, але ми по різному оцінюємо стан проблеми...

- Владиславе Володимировичу, старі стандарти на водопровідну воду ви вже запропонували. Що тепер?

- Тепер буду боротися, щоб у державну програму «Питна вода України» до 2020 року були закладені пріоритети, про які говорили – з доочищення водопровідної технічної води до питної. Питну воду – 2-3 літри, необхідних людині щодня, не можна подавати в квартири через водогін. Людина повинна приходити до джерела якісної питної води і набирати необхідну їй  кількість на сьогодні-завтра. Зберіганню і транспортуванню вона не підлягає.

 

Бесіду вела Ірина НІКОЛАЙЧУК

Воді була дана чарівна влада стати соком життя на Землі

Леонардо Да Вінчі

Інститут колоїдної хімії та хімії води ім. А.В.Думанського НАН України
Адреса: бул. Академіка Вернадського, 42, Київ, 03142, Україна
Телефон: (044) 424 0196
Факс: (044) 423 8224
Веб-сайт:  www.iccwc.org.ua
Електронна пошта: honch@iccwc.kiev.ua
Ми у 
 

Створено на HTML5 та CSS3
Всі права захищені © 2018 iccwc.org.ua